Десять заповідей виховання для батьків від Януша Корчака
Януш Корчак – видатний педагог, лікар, письменник, що пропагував повагу до дитини.
- Не очікуй, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
- Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другому, той – третьому, і це найсправедливіший закон Подяки.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
- Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному по силі і, будь певен, їй воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки в неї немає досвіду.
- Не принижуй!
- Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
- Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
- Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі для зберігання й розвитку в ній творчого вогню. Це вільна любов матері й батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але душа, дана на зберігання.
- Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
- Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею – тішся, бо дитина – це свято, яке поки з тобою….
Заповіді Марії Монтессорі для батьків
Всі ми родом з дитинства.
У дитинстві закладаються основи всього: характеру , сприйняття світу , особистості в цілому. Марія Монтессорі сформулювала короткі заповіді – нагадування для батьків. Вони прості , але якщо вдуматися в кожну з них – це багатотомна мудрість в декількох словах. Якщо Ви будете хоча б раз на рік перечитувати цей список , то взаємини з дітьми можуть вийти на якісно новий рівень, а дитина виросте більш розвиненою і гармонійною особистістю.
- Дітей вчить те, що їх оточує.
2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.
3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.
4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.
5. Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.
6. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.
7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.
8. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винуватою.
9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.
10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.
11. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.
12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.
13. Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.
14. Концентруйтеся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.
15. Будьте активні в підготовці середовища. Проявляйте постійну ретельну турботу про неї. Показуйте місце кожного розвивального матеріалу і правильні способи роботи з ним.
16. Будьте готові відгукнутися на заклик дитини, яка потребує вас. Завжди прислухайтесь і відповідайте дитині, яка звертається до вас.
17. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно суворо зупиняйте будь-яке некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, що загрожує безпеці самої дитини або інших дітей.
18. Поважайте дитину, що відпочиває або дивиться за роботою інших, або розмірковує про те, що вона зробила або збирається зробити.
19. Допомагайте тим, хто хоче працювати, але поки не може вибрати собі заняття до душі.
Як навчити дитину вчитися?
Навчання в школі – один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально-психологічному, так і фізіологічному плані.
Змінюється усе життя дитини : усе підкоряється навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, передусім тому, що школа з перших же днів ставить перед учнем цілий ряд завдань, не пов’язаних безпосередньо з його досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних сил.
Щоб зберегти у дитини бажання вчитися, прагнення до знань, необхідно навчити його добре вчитися. Усі батьки мріють, щоб їх діти добре вчилися. Але деякі батьки вважають, що, віддавши дитину до школи, можна полегшено зітхнути: тепер усі проблеми, пов’язані з навчанням, повинна вирішувати школа. Звичайно ж, школа не відмовляється від своїх обов’язків. Ця справа не лише школи, але і батьків. Ми, учителі, пояснюємо дітям прийоми роботи, а як засвоїла дитина ці прийоми як вона їх використовує і чи використовує взагалі, залишається поза увагою учителя. А у батьків є повна можливість проконтролювати свою дитину. Вони можуть надати ту допомогу, яку не може зробити учитель.
Особливе значення в цьому випадку має співпраця батьків і вчителя, узгодження їх дій. Ще К.Д. Ушинський говорив, що саме на початковому етапі навчання батьки повинні максимально опікати своє дитя. Їх завдання – навчити правильно вчитися. Тому питання “Як допомогти дитині добре вчитися” я виношу на батьківські збори. Зусилля сім’ї і школи у вирішенні цієї проблеми – єдині.
Допомога дітям має бути ефективною, грамотною і повинна йти в трьох напрямах:
– організація режиму дня;
– контроль за виконанням домашніх завдань;
– привчання дітей до самостійності.
1. Організація режиму дня. Організація режиму дня дозволяє дитині:
v легше впоратися з учбовим навантаженням;
v захищає нервову систему від перевтоми, тобто зміцнює здоров’я.
У 20% школярів погане здоров’я – причина неуспішності. Тому привчайте дітей до дотримання режиму дня; раціональному харчуванню; домагайтеся, щоб вранці дитина виконувала ранкову гімнастику; займалася спортом; бувала на свіжому повітрі не менше 3,5 години.
Точний розпорядок занять – це основа будь-якої праці. Необхідно включати в режим дня щоденне виконання домашніх обов’язків (купівля хліба, миття посуду, винесення сміття і так далі). Їх може бути трохи, але треба, щоб діти виконували свої обов’язки постійно. Привченій до таких обов’язків дитині не доведеться нагадувати, щоб вона прибрала свої речі, вимила посуд і так далі .
Абсолютно необхідно, щоб в режим дня було включено щоденне читання книг. Бажано в один і той же час. Учень, що добре читає, швидше розвивається, швидше опановує навички грамотного письма, легше справляється з рішенням завдань. Добре, якщо ви проситимете переказати, що прочитала дитина (розповідь, казку). При цьому дорослі зможуть виправити мовні помилки, неправильно вимовлені слова. Таким чином, діти вчитимуться виражати свої думки.
Важливе питання в організації режиму дня – це організація дозвілля. Важливо не залишати дитину без нагляду, а дати можливість займатися улюбленою справою у вільний від навчання час. Особливу увагу слід приділяти перебуванню на свіжому повітрі (до 3,5 ч. у день), адже у дітей велика потреба в русі. У групі – 1,5-2 ч. Удома – 1,5-2 ч.
Необхідно правильно організувати сон. Денний сон – 1 година. (Якщо дитина не спить, перезбудилася, нехай полежить, послухає казку.) Лягати спати треба о 21 годині. Хороший, спокійний сон – це основа здоров’я.
Потурбуйтеся, щоб після вечері дитина не перезбуджувалася, не дивилася “страшні фільми”, не грала в шумні ігри. Усе це відіб’ється на сні, на самопочутті дитини.
Добре прогулятися перед сном 30-40 хв. Якщо дитина спить, стежте, щоб голосно не звучав телевізор, радіо. Погасіть світло, говоріть тихіше.
Часто батьки йдуть на поводу у дітей, миряться з капризами дитини : діти беруть участь в«застольях», лягають пізно спати. Це неприпустимо. Тут треба проявити твердість. Ви повинні пам’ятати, що тепер у вас учень, і не заважати йому.
Часто батьки не помічають, що заважають дітям: голосно розмовляють, включають телевізор. Іноді батьки роблять за дітей уроки. В цьому випадку страждає моральність. Діти звикають до брехні і лицемірства.
Ви не повинні забувати, що в силу вікових особливостей школярі погано перемикаються з одного виду роботи на інший. Наприклад, сяде дитина малювати, батьки посилають в магазин. Треба дати час на перемикання. Інакше внутрішнє небажання може супроводжуватися грубістю. Запам’ятайте: всяке необгрунтоване перемикання з одного виду роботи на інший може виробити погану звичку: не доводити справу до кінця.
2. Напрям допомоги – контроль за виконанням домашніх завдань. Контроль має бути систематичним, а не від випадку до випадку і не обмежуватися питаннями:
– які відмітки?
– чи виконав уроки?
Після ствердної відповіді батьки займаються своїми справами, не контролюючи дітей. Деякі батьки не контролюють дітей взагалі, пояснюючи це нестачею часу, зайнятістю. В результаті діти не засвоюють матеріал, роботи виконуються недбало, брудно, пропуски починають накопичуватися, що може привести до інтелектуальної пасивності дитини. Вона не розуміє питань учителя, відповідей товаришів. Їй стає не цікаво на уроці, вона не намагається розумово працювати, а небажання напружуватися подумки переростає в звичку, тобто розвивається інтелектуальна пасивність. Що приводить дитину до небажання вчитися.
Тому допомога дітям повинна виявлятися своєчасно. Інакше пропуски в знаннях накопичуватимуться, а ліквідовувати їх потім буде просто неможливо. Тобто контроль має бути постійним, щоденним, особливо в початковій школі.
Якомога більше вимогливості до дітей і якомога більше поваги. Контроль має бути ненав’язливим і тактовним. На перших порах маленький учень потребує вашої допомоги, в тому, щоб і нагадати йому про уроки і навіть, можливо, посидіти поряд з ним, поки він їх зробить. Ці перші його шкільні кроки надзвичайно важливі: від них залежить, можливо, усе його шкільне життя.
Дуже важливо контролювати не кінцевий продукт їх праці, а сам процес. Тобто важливо не просто проконтролювати результат роботи, а проконтролювати як дитина виконувала цю роботу, допомогти здолати труднощі в роботі.
Добре якби ви цікавилися:
v що вивчала дитина сьогодні в школі;
v як воназрозуміла матеріал;
v як вона може пояснити, довести ті дії, що виконувала.
При роботі з дітьми важливо не натаскувати їх в окремих уміннях і навичках, а учити їх роздумувати самостійно, аналізувати, доводити, звертаючись до вас за порадою і допомогою. Контроль – це організація допомоги для ліквідації якихось пропусків, труднощів. Для молодших школярів характерно, що вони спочатку щось роблять, а потім думають.
Тому необхідно привчати дітей до планування майбутньої роботи.
Наприклад, розв’язуючи задачу:
v прочитати задачу, уявити, про що говориться;
v коротко записати умову, схему;
v пояснити, що означає кожне число, повторити питання задачі;
v подумати, чи можна відповісти на питання задачі; якщо ні, то чому;
v скласти план розв’язку задачі;
v перевірити розв’язок;
v записати розв’язок в зошит.
Виконуючи вправу з мови:
v повторити правила;
v прочитати завдання до вправи, повторити, що треба зробити;
v прочитати вправу і виконати усі завдання усно;
v виконати завдання письмово;
v перевірити роботу.
Дуже важливим моментом є вироблення звички до неухильного виконання домашніх завдань :
v яка б погода не була;
v які б не йшли телепередачі;
v чий би день народження не відзначався.
Уроки мають бути виконані, і виконані добре. Виправдання невиконаним урокам немає і бути не може. Для вироблення цієї звички, треба, щоб батьки з повагою відносилися до навчання – як важливій і серйозній справі. Дуже важливо, щоб дитина сідала за уроки в один і той же час.
Спеціальні дослідження показали, що фіксований час занять викликає стан схильності до розумової роботи, тобто виробляється установка. При такому настрої дитині не треба долати себе, тобто зводиться до нуля тяжкий період втягування в роботу.
Якщо немає постійного часу занять, то ця установка може не виробитися і формуватиметься уявлення, що приготування уроків справа не обов’язкова, другорядна. Важливим є і місце виконання роботи. Воно має бути постійним. Ніхто не повинен заважати учневі. Дуже важливо займатися зібрано, в хорошому темпі, не відволікаючись на сторонні справи.
У дітей бувають два приводи відволікання :
перший привід – гра: дитина втягується в гру непомітно для себе. Приводом може служити залишена іграшка;
другий привід – діловий: шукає олівець, ручку, підручник.
Чим більше відволікань, тим більше витрачається часу на виконання домашнього завдання. Тому необхідно встановити чіткий порядок: лінійка, олівець, ручка – ліворуч; підручник, зошити, щоденник – праворуч.
У молодших школярів є звичка виконувати роботу упівсили. Начебто не відволікається, але думки течуть ліниво, постійно уриваючись, повертаючись назад. Дуже важливий темп роботи. Працюють добре ті, хто працюють швидко. Тому дитину треба обмежувати в часі (ставити годинник).
Якщо спочатку ви сидите поряд з дитиною, ви повинні підбадьорити його: “Не квапся, дитинко. Дивись, яка гарна буква вийшла. Нумо ще одну постарайся, щоб ще краще вийшло”. Це, звичайно, допоможе їй в нелегкій роботі, навіть просто зробить її веселіше. Якщо ви будете дратуватися, якщо кожне виправлення виводитиме вас з себе, дитина зненавидить ці спільні заняття.
Тому наберіться терпіння і не нервуйте. Але якщо вже дуже погано дитина виконала завдання, то потрібно, щоб вона переробила його на аркуші і вклала в зошит, не для оцінки, а для того, щоб вчителька бачила, що дитина старалася, і з повагою віднеслася до його праці.
Одне з головних завдань “сидіння” поряд з сином або дочкою – стежити за тим, щоб вони ні в якому разі не відволікалися під час роботи, І цього можна домогтися навіть від самої незібраної дитини, якщо,що сидять поруч мама або тато ввічливо і спокійно повертатимуть її до роботи.
Найважче даються нашим дітям навички письма. Тут вас можна заспокоїти, що в наше століття каліграфічне письмо не найголовніше і що, якщо ваша дитина володіє мовою, то, врешті-решт, нехай пише не так вже красиво, і не потрібно його за це терзати. Важливо привчити його писати чисто, дотримуючись полів, обов’язково без виправлень.
Знову-таки з виховних міркувань: людина повинна робити усе красиво, рішуче усе. Допоможіть же своїй дитині в цьому добрим словом і своєю присутністю. І ви не пошкодуєте про згаяний час: він принесе свої плоди.
Виникає питання, а коли ж залишати дитину наодинці з уроками? Робити це треба якомога раніше, але не різко, а поступово. Затягнути процес цього “сидіння” теж шкідливо. Такі діти, які роблять уроки тільки з ким-небудь з дорослих, ніколи не зможуть виконати доручену їм справу. При розумній допомозі і системі контролю діти привчаються виконувати уроки в один і той же час, поступово навчаться розподіляти час самостійно.
3. Напрям допомоги – привчання до самостійності. При перевірці домашніх завдань не поспішайте вказувати на помилки, нехай дитина знайде їх сама, не давайте готової відповіді на їх питання. При виконанні домашніх завдань не треба підміняти школяра в роботі; діти не вчаться думати і чекають підказки. У цьому діти дуже хитрі і знаходять способи “змусити” працювати за себе. Учіть дітей виділяти учбове завдання, тобто дитина повинна ясно уявляти, які навички і знання повинна опанувати, щоб зуміти виконати те або інше завдання. Виділяючи кожного разу учбове завдання на прикладі тільки що засвоєного матеріалу, ми сприяємо тому, щоб дитина навчилася сама бачити його і в новому матеріалі, і в тому, який ще тільки підлягає засвоєнню.
Тому, надаючи школяру допомогу, дорослі не повинні забувати, що головне все-таки не в тому, щоб здолати ту або іншу трудність, а в тому, щоб на прикладі кожного окремого випадку показувати, як взагалі потрібно долати труднощі у навчанні і привчати дітей до все більшої і більшої самостійності.
Успіхів вам! Усе у вас вийде!
Немає коментарів:
Дописати коментар